02/04/2026
37 днів між зимою та весною
Сьогодні 2 квітня.
День визволення Київщини🇺🇦
Памʼять дивна річ: варто заплющити очі, і знову там, у лютому 2022-го, де час зупинився на довгі 37 днів.
Я пам’ятаю цей липкий та гіркий страх та розпач перших годин, звук голікоптерів, вибухів і те, як звичний світ розсипався, мов картковий будинок. Ми рахували не дні, а вибухи. Ночі та дні були довжиною в рік..Ми вчилися розрізняти «виходи» й «прильоти» краще, ніж назви птахів. Щоранку, щодня лунало в слухавках як ти? Київщина тоді стала щитом, який прийняв на себе весь удар, задихаючись від диму й вогню.
Ірпінь, Буча, Гостомель, Бородянка, Макарів, Мощун, Стоянка..
Змієві вали та річка Ірпінь стали на захист Білогородки разом з нашими мужніми воїнами..Тоді ці назви сіл та міст були болем, що пульсував у кожному зведенні новин. 37 днів ми жили, обʼєднувались, боронили рідну землю, працювали, плакали, не здавались, лютували, набирались міці і абсолютно нового повітря в грудях, жили в заціпенінні, чекаючи на диво…І воно сталося завдяки надлюдським зусиллям тих, хто стояв на смерть і боронив Київщину..
2 квітня 2022 року. Пам’ятаю це дивне відчуття, коли прийшла новина: «Київщина вільна». Це не була радість із феєрверками. Це була тиша, від якої дзвеніло у вухах і котились сльози..Гірка тиша, бо за кожним звільненим метром стояли імена тих, хто вже ніколи не побачить цю весну. Ми побачили розтерзані вулиці, спалені мрії й очі людей, які вийшли з підвалів у новий світ.
Ці 37 днів навчили нас цінувати кожен світанок. Ми вистояли тоді-вистоїмо і зараз. Бо ми з вами знаємо ціну свободи. Вона пахне квітучою Київщиною у квітні.
Низький уклін🙏
